Заха Хадід

Першим реалізованим проектом Хадід стала пожежна частина компанії Vitra в Вайле-на Рейні (1991-1993). Ситуація кардинально змінилася в 1999, коли почалося будівництво Центру сучасного мистецтва Розенталя в Цинциннаті, США (відкрився в 2003) - з цього моменту Хадід стали запрошувати для роботи в різних країнах світу, а в 2004 вона стала першою жінкою в історії, яка отримала Прітцкерівську премію. Живопис і малюнки Захі Хадід багаторазово експонувались у багатьох країнах; першою великою виставкою була ретроспектива в АА в 1983. Також великі виставки пройшли в Галереї GA в Токіо (1985), Музеї сучасного мистецтва (МoМА) в Нью-Йорку (1988) у складі групи архітекторів-деконструктівістов, в Гарвардському університеті (1994) і навіть залі очікування Центрального вокзалу в Нью-Йорку (1995), а також в віденському MAK (2003) і нью-йоркському Музеї Гуггенхайма (2006). Роботи Хадід входять в багато музейні зібрання, зокрема - МoМА і Німецького Музею архітектури у Франкфурті-на-Майні (DAM)...

Сильний вплив на неї як архітектора надав російський архітектурний авангард 1920-х років і творчість Казимира Малевича, але її творчий мова залишається яскраво оригінальним. Колхас назвав її «планетою на своїй власній орбіті». Зенгеліс вважав її найталановитішим людиною, який коли-небудь у нього вчився. Але, за його спогадами, їй була потрібна допомога при розробці другорядних деталей - особливо з драбинами, які в її студентські проекти завжди впиралися в стелю. У 1977 вона пропрацювала півроку в майстерні Рема Колхаса ОМА, в 1979 заснувала в Лондоні власне бюро Zaha Hadid Architects. Зі своїм оригінальним і безкомпромісним підходом до творчості Хадід не могла займатися дрібними замовленнями для приватних осіб, тому вона залишилася викладати в Архітектурної Асоціації (до 1987), продовжуючи проектувати і брати участь в конкурсах. Її проект клубу «Пік» (1983) на пагорбі над Гонконгом, який переміг у великому міжнародному конкурсі, привернув до Хадід увагу громадськості, але залишився ...